 |
| «Нехай розважаться», — подумав Бог, передчуваючи забавні ситуації. |
На початку часів,
коли Бог ще не був обтяжений нескінченним досвідом і всезнанням, Він вирішив
провести невеличкий експеримент. Взявши жменю зоряного пилу, дрібку космічної
енергії та краплю божественного гумору, Він створив людину — істоту, наділену
свободою волі та невгамовною жадобою до пізнання.
«Нехай
розважаться», — подумав Бог, передчуваючи кумедні ситуації, що неодмінно
виникнуть через цю свободу волі.
Однак
божественний гумор не завжди зрозумілий смертним. Свобода волі обернулася не
лише веселими розіграшами та кумедними непорозуміннями, а й війнами, зрадою та
іншими неприємними речами.
Коли Бог побачив,
що Його експеримент вийшов з-під контролю, Він схопився за голову й вигукнув:
«Ну ось, знову я перемудрував!»
У спробах
виправити ситуацію Бог відправив на Землю пророків, учителів і навіть Свого
власного Сина. Але люди, захоплені своїми іграми та чварами, рідко дослухалися
до божественних підказок.
«Ех, знав би
прикуп, жив би в Сочі!» — зітхав Бог, спостерігаючи за людськими пристрастями.
Відтоді
первородний гріх став чимось на кшталт божественного жарту з не надто смішним
кінцем. Бог, звісно, не знімає з себе відповідальності за скоєне, але й не
надто драматизує ситуацію. Зрештою, навіть у богів бувають невдалі дні.
А люди, своєю
чергою, продовжують вчитися на своїх помилках, сподіваючись, що одного разу
зможуть зрозуміти й оцінити божественний гумор у всій його повноті. Зрештою,
якщо світ почався з божественного жарту, то здатність сміятися — єдиний спосіб
пережити його наслідки.
Комментариев нет:
Отправить комментарий